Zadanie 10 — dwa alternatywne tematy
Model realizuje temat 2: interpretację wiersza «Ми тебе зовсім марнуєм». Temat 1 wymaga całego dramatu «Лісова пісня» i innego tekstu kultury.
Polecenie i teksty
Завдання 10. (0−37)
Wybierz jeden temat i napisz wypracowanie.
Тема 1. Трагедія зради самого себе. Поміркуй над проблемою, беручи до уваги
наведений уривок твoрy і весь твір Лесi Українки Лісова пісня
та звернися до іншого тексту культури. Твоя робота повинна налічувати
мінімум 250 слів.
Леся Українка
Лісова пісня
Лукаш виходить із сокирою і підступає до молодого грабка, щоб його рубати.
Мавка
Не руш, коханий,
воно ж сире, ти ж бачиш.
Лукаш
Ай, дай спокій!
Не маю часу!
Мавка смутно дивиться йому в вічі.
Ну то дай сухого…
Мавка
(швиденько виволікає з лісу чималу суху деревину)
Я ще знайду; тобі багато треба?
Лукаш
А що ж? Oцим одним загороджу?
Мавка
Чогось уже і ти став непривітний…
Лукаш
Та бачиш… мати все гризуть за тебе!
Мавка
Чого їй треба? І яке їй діло?
Лукаш
Та як же? Я ж їм син…
Мавка
Ну, син, – то що?
Лукаш
Бач… їм така невістка не до мислі…
Вони не люблять лісового роду…
Тобі недобра з їх свекруха буде!
Мавка
У лісі в нас нема свекрух ніяких.
Навіщо ті свекрухи, невістки –
не розумію!
Лукаш
Їм невістки треба,
бо треба помочі, – вони старі.
Чужу все до роботи заставляти
не випадає… Наймички – не дочки…
Та, правда, ти сього не зрозумієш…
Щоб наші людські клопоти збагнути,
то треба справді вирости не в лісі.
Мавка
(щиро)
Ти розкажи мені, я зрозумію,
бо я ж тебе люблю… Я ж пойняла
усі пісні сопілоньки твоєї.
Лукаш
Пісні! То ще наука невелика!
Мавка
Не зневажай душі своєї цвіту,
бо з нього виросло кохання наше!
Той цвіт від папороті чарівніший –
він скарби т в о р и т ь, а не відкриває.
У мене мов зродилось друге серце,
як я його пізнала. В ту хвилину
огнисте диво сталось…
(Раптом уриває).
Ти смієшся?
Лукаш
Та справді, якось наче смішно стало…
Убрана по-буденному, а править
таке, немов на свято орацію1!
(Сміється).
Мавка
(шарпає на собі одежу)
Спалю се все!
1 Oрація (застаріле) – урочиста промова.
Лукаш
Щоб мати гірше гризли?
Мавка
Та що ж, як я тобі у цій одежі
неначе одмінилась!
Лукаш
Так я й знав!
Тепер уже почнеться дорікання…
Мавка
Ні, любий, я тобі не дорікаю,
а тільки – смутно, що не можеш ти
своїм життям до себе дорівнятись.
Лукаш
Я щось не розберу, що ти говориш.
Мавка
Бач, я тебе за те люблю найбільше,
чого ти сам в собі не розумієш,
хоча душа твоя про те співає
виразно-щиро голосом сопілки…
Лукаш
А що ж воно таке?
Мавка
Воно ще краще,
ніж вся твоя хороша, люба врода,
та висловить його і я не можу…
(Смутно-закохано дивиться на нього і мовчить хвилинку).
Заграй мені, коханий, у сопілку,
нехай вона все лихо зачарує!
Лукаш
Ей, не пора мені тепера грати!
www.ukrlib.com.ua
Teмa 2. Проаналізуй наведений твір. Визнач тезу й обґрунтуй її. Твоя робота
повинна налічувати мінімум 250 слів.
Григорій Сковорода
Ми тебе зовсім марнуєм
Ми тебе зовсім марнуєм,
О щасливий час життя!
Мов тягар на спині чуєм,
А згадай про вороття.
Наче прожитий час та й поверне назад.
Наче річки до своїх та й повернуть струмків,
Наче зможем життю хоч би рік ще додать,
Наче вік наш з безмежної кількості днів.
Нащо, нащо ж так бажати
Жити літ до вісімсот?
Мастаки ми засівати
Бур’янами свій город.
Краще мить чесно жить, аніж день в мислях злих,
Краще в святі день пробути, аніж в будні рік,
Краще чистий рік один, аніж десять брудних,
Краще десять літ корисних, ніж безплідний вік.
Кинь, добродію, неробство,
Дорожити варто днем,
За порожнім ворохобством2
Час безслідно промайне.
Не наше то вже, що пройшло мимо нас,
Не наше, що принесе і прийдешня пора,
Сущий день лише наш, а не ранку час,
Не знаєм, що принесе вечорова зоря.
Як не вмієш так ти жити,
То навчись, добро одно,
Та не можуть умістити
В голову все те майно.
Знаю, що життя сповнене брехунів,
Знаю, що вельми дурний в світі чоловік,
Знаю, чим більш прожив – тим більше здурнів,
Знаю, що блазень той, хто заклада собі вік.
Г. Сковорода, Ми тебе зовсім марнуєм, www.ukrlib.com.ua
2 Ворохобство (застаріле) – беззмістовне проведення часу.
Вибери одну з двох тем і напиши українською мовою не менш ніж 250 слів. Повне завдання й обидва тексти подано нижче.
Pokaż autorski model i omówienie
Autorska interpretacja — temat 2 (nie jest pracą CKE):
Цінність теперішнього часу
У вірші Григорія Сковороди «Ми тебе зовсім марнуєм» час постає найбільшим, але часто недооціненим багатством людини. На мою думку, автор переконує, що цінність життя визначається не кількістю прожитих років, а чесним, корисним і свідомим використанням теперішнього дня. Минулого не можна повернути, майбутнє невідоме, тому відкладати добре життя означає марнувати єдине, що справді нам належить.
Уже перший рядок звучить як пряме звинувачення: люди «зовсім» марнують щасливий час життя. Ліричний мовець звертається до часу як до живої істоти, але водночас говорить із читачем, який відчуває життя наче тягар. Така суперечність показує помилку людини: вона має цінний дар, проте не радіє йому і не вміє ним користуватися.
Далі з’являється низка порівнянь, побудованих на неможливості повернення. Прожитий час не повернеться назад, річки не попливуть до своїх струмків, а до віку не можна додати ще один рік. Образ течії особливо виразний, бо вода постійно рухається вперед. Повтор слова «наче» відтворює самообман: люди поводяться так, ніби зможуть колись виправити бездіяльність, хоча закони часу цього не дозволяють.
У другій строфі поет висміює бажання жити до восьмисот років. Довголіття не має вартості, якщо людина залишається «мастаком» засівати свій город бур’янами. Город є метафорою власного життя, а бур’яни — безглуздих справ, злих думок і моральної занедбаності. Самої великої площі або довгого віку замало: важливо, який плід виростає з щоденних учинків.
Анафоричне повторення «краще» створює чітку шкалу цінностей. Краще коротко жити чесно, ніж довго перебувати в злих думках; краще один чистий рік, ніж десять брудних; краще десять корисних років, ніж безплідний вік. Антитези «чистий — брудний», «корисний — безплідний» протиставляють якість і тривалість. Автор не заперечує самого довгого життя, а відкидає порожнє існування, у якому роки не мають морального змісту.
Наступна строфа переходить від роздуму до наказу. Заклик покинути неробство і дорожити днем робить читача відповідальним за власний час. «Порожнє ворохобство» забирає години без сліду. Особливо важливе твердження, що минуле вже не наше, а майбутня пора ще нам не належить. Лише «сущий день» можна наповнити вчинком. Невідомість вечора і ранку не повинна викликати страх; вона має спонукати не відкладати добро.
У фіналі анафора «знаю» надає словам упевненості й гіркої іронії. Мовець бачить брехню, людську нерозумність і те, що сам вік не гарантує мудрості. Людина може прожити більше, але стати ще дурнішою, якщо не вчиться жити. Останній образ блазня, який намагається «закласти» собі вік, висміює прагнення забезпечити майбутнє без моральної праці в теперішньому.
Композиція твору веде від діагнозу до поради. Спочатку поет називає марнотратство часу, потім руйнує ілюзію його повернення, встановлює перевагу чесного й корисного життя, а далі закликає діяти сьогодні. Риторичні запитання, повтори, антитези, наказові форми та образи річки й городу роблять філософську думку зрозумілою і практичною.
Отже, Сковорода нагадує, що людина не володіє безмежною кількістю днів. Її справжнє майно — теперішня мить і свобода надати їй зміст. Чесність, користь, духовна чистота та відмова від неробства важливіші за саму тривалість існування. Дорожити часом означає не рахувати роки, а відповідально проживати день, який уже дано.
Pierwsza redakcja do niezależnej recenzji języka ukraińskiego i treści. Nie jest oficjalną pracą CKE ani gwarancją maksymalnej punktacji.