Zadanie 1
35 pktJęzyk ukraiński — analiza i argumentacja
Вибери одну з наведених нижче тем і напиши твір.
• Твоя робота повинна налічувати щонайменше 350 слів.
• Номер вибраної теми впиши в зазначену клітинку.
• Напиши твір у відведеному місці. Не пиши на полях.
• Напиши твір українською мовою.
Тема 1. (0–35)
У чому полягає сила слова? Розглянь проблему на основі порівняльного аналізу
віршів Лесі Українки Слово, чому ти не твердая криця i Олександра Олеся
О слово рідне! Орле скутий!..
Леся Українка
Слово, чому ти не твердая криця
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Ти, моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб'єш…
Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту,
Потім її почеплю при стіні
Іншим на втіху, на смуток мені.
Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Брязне клинок об залізо кайданів,
Піде луна по твердинях тиранів,
Стрінеться з брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.
Месники дужі приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою…
Зброє моя, послужи воякам
Краще, ніж служиш ти хворим рукам!
Леся Українка, Слово, чому ти не твердая криця,
https://www.ukrlib.com.ua.
Олександр Олесь
О слово рідне! Орле скутий!..
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев…
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
Олександр Олесь, О слово рідне! Орле скутий!..,
https://www.ukrlib.com.ua.
Тема 2. (0–35)
Яку роль у художньому творі може відігравати образ минулого? Розглянь
питання, покликаючись на наведений нижче текст і вибрані твори української
літератури.
Юлія Мельнікова
Генеза історичного роману в українському літературознавстві як однієї із
модифікацій жанру
Історична проза, якій властиве інтелектуальне переосмислення значущих фактів
минулого, завжди користувалася неабиякою популярністю. Маючи солідну античну
традицію (логографи, аннали, життєписи тощо), вона в епоху Середньовіччя набула
жанрового вигляду агіографії, апокрифу, хроніки, літопису, вплинула на появу повістей
і романів Нової доби, в яких, замість історичних героїв, на перший план виводилась
індивідуальна доля звичайної людини як типового представника суспільства. Такі
тенденції зумовлювали романне бачення дійсності, що розгорталася
в багатоплановому епічному часі, зосередженому на приватному житті особистості.
У літературознавчій практиці існують неусталені розуміння сутності історичної
романістики, що охоплює великий масив історичної прози та історичної повісті і роману,
які мають відмінні жанрові характеристики при спільних наративних ознаках художньої
ретроспекції минулого.
Не завжди зазначена специфіка цієї романістики була актуальною, тому що в різні
віки існувало різне усвідомлення історії. Принаймні у середньовічній писемності воно
було відсутнє, компенсоване метафізичним світобаченням, що позначилося не лише на
агіографіях та інших християнських легендах, а й на рицарських романах, в яких події
розгорталися в межах замкнутої фабули. Властиве їм ототожнення минулого, сучасного
і майбутнього часів, підпорядковане наперед заданій меті (знаходження Царства
Небесного або чаші Грааля) було тимчасово подолане за доби Ренесансу, хоча пізніше
класицисти звели зазначену проблему в теорію трьох єдностей. […]
На зміну середньовічному, ренесансному і класицистичному ототожненню
теперішнього й минулого приходить їх зіставлення і протиставлення, при цьому
перевага частіше всього надається минувшині, як у романтизмі. […]
Розмежування історії та філософії на початку ХІХ ст. призвело до утворення історії
як окремої науки, так само визначилася у своєму статусі і література, зокрема
історичний роман, відгалужений від синкретизму історичної прози. Історична тематика
і проблематика посідає все більше місця в літературі, але з істотною різницею. […]
Реалісти розгортали хронотоп пережитого минулого та передбачуваного майбутнього
через призму яскраво змальованої сучасності, тому їхні […] версії виглядали
масштабними, багатолінійними, багатоплановими. При цьому у художніх творах
порушувалися важливі життєві проблеми.
В українському письменстві історичній тематиці належить одне з провідних місць.
Вона постійно висвітлювалася в літописах Київської Русі, в козацьких літописах тощо,
зумовлювалася потребою вияснити походження народу, який давно живе на цій землі,
зафіксувати події національного, соціального значення, щоденного, драматичного,
трагічного змісту, щоб донести їх до нащадків. Однак притаманний їм жанровий
синкретизм, з якого ще не відгалузилися власне художні твори, не міг влаштувати
попит на літературу, який сформувався у ХІХ ст. Саме тоді спостерігається
відмежування історичної повісті і роману від історичної прози. […]
Поняття “історична проза” набуло іншого змісту. Воно в новому контексті
літературного процесу означає різні жанрові утворення – новелу, оповідання, повість,
роман. […] Ранній етап розвитку історичної прози в українській літературі пов’язаний
з функціонуванням романтизму, позаяк одним із головних елементів його поетики був
особливий інтерес до минулого рідного народу, а також до фольклору. […]
Не завжди художній твір про минуле можна вважати історичним романом. Тому
серед літературознавців поширюється навіть сумнів у доцільності вбачати у ньому
жанр, бо історична основа постає у ньому лише “особливістю тематики твору”. Однак
літературна практика спростовує такі припущення, підтверджені дослідниками.
“Історичний роман – це роман про минуле, про людей та події, які відійшли у минуле”, –
пише Г. Ленобль. Історичними слід вважати ті романи, “які розповідають про минуле”, –
погоджується з ним В. Оскоцький. […]
Інший погляд на проблему ідентифікації історичної прози обґрунтовує автор
історичних романів С. Злобін. “Говорячи про історичний роман, – пише він, – ми повинні
розуміти під цим поняттям роман не тільки про давно минуле й зовсім не обов’язково –
про давно минуле. Специфіка історичного роману полягає в тому, що історичний
художній твір, розповідаючи про життя та події тієї чи іншої доби, прагне поставити
в центрі ті події, які здійснили значний вплив на дальше життя й долю великих
людських груп, класів і цілих народів”. Історичний роман, на думку письменника,
“охоплює вузлові моменти в історії цих народів, розкриває рушійні сили, показує
закономірності та взаємозв’язки, що мали вирішальне значення для того чи іншого
історичного повороту”.
Юлія Мельнікова, Генеза історичного роману
в українському літературознавстві як однієї із модифікацій жанру,
[в:] „Актуальні проблеми слов’янської філології” – 2010. – Випуск XXІІІ. – Частина 2, с. 55–66.
Вибери одну тему і напиши твір українською мовою (щонайменше 350 слів). Model: temat 1, siła słowa w porównaniu obu wierszy.
Przykładowe wypracowanie — temat 1
Сила поетичного слова полягає не лише у здатності красиво називати світ. Воно може зберігати пам'ять, пробуджувати гідність і спонукати людей до опору. Леся Українка у вірші «Слово, чому ти не твердая криця» та Олександр Олесь у поезії «О слово рідне! Орле скутий!..» звертаються до слова як до живої сили, від якої залежить майбутнє спільноти. Водночас вони не зображують його дієвість цілком однаково: у Лесі Українки важливі болісна праця та передавання зброї іншим, а в Олеся визвольна енергія поєднується з образом духовного світла.
Обидва тексти побудовані як безпосереднє звернення. У Лесі Українки повторювані запитання виявляють незадоволення межами власної творчої сили. Героїня хоче, щоб слово було сталлю і мечем, але відчуває, що воно ранить передусім її серце. Метафора зброї тому не означає простого вихваляння могутності поезії. Спочатку вона оголює суперечність між бажанням протидіяти насильству і відчуттям особистого безсилля. Емоційність запитань робить цю суперечність основою руху думки.
Виходом стає рішення гартувати слово, доки вистачає снаги й таланту. Лексика обробки металу представляє творчість як складну працю, а не випадковий порив. Героїня допускає, що підготовлена нею зброя діятиме в руках невідомих братів. Таким чином, результат поетичного зусилля виходить за межі одного життя. Звук клинка, який зустрічається з кайданами та іншими мечами, розгортає образ колективного визволення. Слово набуває сили через людей, які приймуть його і продовжать започатковану справу.
В Олександра Олеся початковий образ інший: рідне слово постає скутим орлом. Орел уособлює природну висоту й волелюбність, а кайдани означають обмеження цих можливостей. Звернення до забутої дітьми спадщини показує, що небезпека походить не лише від чужого глузування, але й від байдужості власних нащадків. Мова має визвольний потенціал, проте його потрібно усвідомити та повернути до життя. Тому початковий докір пов'язаний із надією на пробудження.
Особливу роль у другій строфі відіграють природні образи. Шум дерев, музика зір, спів степів і рев Дніпра поєднують слово з рідним краєм. Воно зберігає не тільки окремі відомості про минуле, а цілий спосіб відчувати батьківщину. Звукові й зорові асоціації створюють багатий образ спільної пам'яті. На відміну від металевої образності Лесі Українки, тут виразніше наголошено органічний зв'язок мови з природою та культурним досвідом народу.
У фіналі Олесь також закликає слово стати мечем, але відразу змінює прохання: воно має бути сонцем. Цей поворот розширює розуміння сили. Недостатньо лише протистояти ворогові; необхідно освітити край, допомогти йому усвідомити себе. Образ судних дощів зберігає суворість ідеї морального очищення, тому світло не дорівнює лагідній бездіяльності. Поет поєднує опір із духовним оновленням.
Отже, обидва автори бачать у слові засіб боротьби проти поневолення та забуття, однак розставляють різні акценти. Леся Українка показує відповідальність митця, який працює попри сумнів і передає свій здобуток майбутнім однодумцям. Олесь підкреслює відродження рідної мови як джерела пам'яті та світла. У цих поезіях слово сильне тоді, коли перестає бути лише приватною емоцією і стає енергією спільного життя.
Autorski model jednego wybranego tematu, nie oficjalna odpowiedź ani gwarancja maksymalnej punktacji. Pierwsza redakcja do niezależnej recenzji. Na egzaminie napisz jedną samodzielną pracę.
Zobacz rozwiązanie krok po kroku
- Postaw wspólną tezę i różnicę
Oba utwory wiążą słowo z wyzwoleniem i pamięcią. U Лесі Українки najważniejsze są bolesne hartowanie języka i przekazanie go innym; u Олеся obraz miecza ustępuje szerszemu obrazowi słońca.
- Pokaż drogę myśli pierwszego wiersza
Pytania do słowa ujawniają rozdźwięk między pragnieniem walki a osobistą bezsilnością. Obróbka metalu to metafora pracy twórczej, a przyszli bracia pozwalają wykroczyć poza indywidualny sukces.
- Zanalizuj orła, przyrodę i słońce
Skuty orzeł u Олеся ujawnia ograniczoną wolność języka. Obrazy dźwięków natury łączą go z krajem; słońce wskazuje oświecenie i odnowę, nie tylko uderzenie w przeciwnika.
- Porównuj środki według funkcji
Oba teksty korzystają z apostrofy i metafory broni, lecz pierwszy silniej rozwija pracę i przyszłe działanie wspólnoty, drugi — pamięć oraz przejście od miecza do światła. Nie zastępuj analizy listą środków ani dwoma streszczeniami.
- Sprawdź wybrany temat i minimum
Ten model odpowiada wyłącznie tematowi 1 i przekracza 350 słów. Oba tematy oraz pełny tekst do tematu 2 zachowano. Samodzielna praca wymaga funkcjonalnego użycia obu wierszy, porównania i poprawnego języka ukraińskiego.
Oddzielne omówienia bez porównania lub pominięcie korekty obrazu miecza na słońce w finale Олеся.
Punktowanie i źródło
Do 35 pkt: formalne 1, kompetencje literackie i kulturowe 16, kompozycja 7, język 11. Poniżej 350 wyrazów oceniane są tylko dwa pierwsze obszary. Zero za formalne wyłącza pozostałe; KLiK=0 wyłącza kompozycję i język.
Strona arkusza: 5
Opracowanie wstępne — oczekuje na zatwierdzenie redakcyjne.