Język ukraiński — mniejszość narodowa 2026 — poziom rozszerzony

Теми твору й тексти-джерела

Обидві теми, обидва вірші та повний уривок статті перенесено з аркуша CKE.

Тема 1 — випробування і сила духу

Випробування гартують дух людини й вона здатна на більше. Чи ти погоджуєшся з цією думкою? Розглянь проблему на основі порівняльного аналізу віршів Тараса Шевченка «Доля» та Василя Стуса «Терпи, терпи – терпець тебе шліфує».

Тарас Шевченко, «Доля»: Ти не лукавила зо мною, / Ти другом, братом і сестрою / Сіромі стала. Ти взяла / Мене, маленького, за руку / І в школу хлопця одвела / До п'яного дяка в науку. / "Учися, серденько, колись / З нас будуть люде",– ти сказала. / А я й послухав, і учивсь, / І вивчився. А ти збрехала. / Які з нас люде? Та дарма! / Ми не лукавили з тобою, / Ми просто йшли; у нас нема / Зерна неправди за собою. / Ходімо ж, доленько моя! / Мій друже вбогий, нелукавий! / Ходімо дальше, дальше слава, / А слава – заповідь моя. / 1858

Василь Стус, «Терпи, терпи – терпець тебе шліфує»: Терпи, терпи – терпець тебе шліфує, / сталить твій дух – тож і терпи, терпи. / Ніхто тебе з недолі не врятує, / ніхто не зіб’є з власної тропи. / На ній і стій, і стрій – допоки скону, / допоки світу й сонця – стій і стій. / Хай шлях – до раю, пекла чи полону – / усе пройди і винести зумій. / Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався, / той, що обрав тебе навіки вік. / До нього змалку ти заповідався / до нього сам Господь тебе прирік.

Тема 2 — прийом сну в українській літературі

Прийом сну в українській літературі. Розглянь проблему, покликаючись на текст Ванди Чайковської та вибрані твори української літератури.

Ванда Чайковська, «Сон і сновидіння як художні прийоми психологічного розкриття персонажів в українській літературі»: Літературне сновидіння – це певна художня авторська стилізація (поетики, змісту, тощо) природного сну, що враховує основні закони сномислення та водночас суттєво відрізняється від нього.

Насамперед слід зауважити, що літературне сновидіння є структурною одиницею тексту й відрізняється від природного сну насамперед своїм вербалізованим характером. Різницю вчені бачать у тому, що коли в природному сновидінні наша підсвідомість безпосередньо виявляється мовою символів, то в літературному сновидінні – певній художній стилізації природного – цей процес виявляється опосередковано, через слово, яке у міфологічному просторі сновидіння набуває значення символу. Картини, які породжує наш сплячий розум, схожі на найдревніші творіння людини – міфи як за формою, так і за змістом. За Еріхом Фроммом, вони «написані» однією мовою – мовою символів. Це мова, логіка якої відрізняється від тієї, за законами якої ми живемо вдень, логіка, у якій головними категоріями є не час і простір, а інтенсивність і асоціативність. Це єдина універсальна мова, винайдена людством, єдина для всіх культур у всій історії. Це мова зі своєю граматикою й синтаксисом, яку повинен розуміти, якщо хочеш збагнути смисл міфів, казок і снів.

До форми сну письменники вдаються з метою глибшого розкриття психології персонажів. Розвиток психології характерів у деяких художніх творах будується на точних спостереженнях, які відповідають науковим поясненням таких явищ, як фази сну.

Інтерпретація тексту сновидінь, як будь-якого іншого тексту, неможлива без розуміння загальної атмосфери твору. Тільки узагальнений аналіз спроможний дати цілісне уявлення про змістову домінанту художнього твору, його поетичний задум.

Зигмунд Фройд твердив, що суть сновидінь полягає в зображенні виконання бажань. Сновидіння, змальовуючи перед нами здійснення бажань, переносить нас у майбутнє, але воно являє собою копію і відтворення минулого.

В українській прозі кінця ХІХ – поч. ХХ ст. поглиблення психологізму ще більш посилило й ускладнило прийоми зображення внутрішнього світу персонажів у перебігу їх психічних процесів, адекватних процесам людської психіки. Ми зустрічаємо граничне напруження, часто стресову ситуацію на межі роздвоєння свідомості. Письменники вдаються до прийомів сну, утоми, зокрема. Це зумовлено передовсім новим типом концепції особистості. На передній план виходить стражденна, бунтівна (навіть агресивна), рефлектуюча, втомлена (аж до депресії) людина, життя якої перебуває повсякчас у трагічній суперечності із зовнішнім світом.

Тому простежуючи роль художніх сновидінь у творах українських письменників, переконуємося, що їхня мова, оперуючи своїми структурними одиницями – словами-символами, породжує значну кількість смислів, зумовлених творчим задумом, власне, усією атмосферою твору.